Вперше дослідили рівні АМГ при вагітності у жінок з СПКЯ. Яке це матиме значення для лікування?

Незважаючи на те, що в СПКЯ явно простежується спадковий характер, до цих пір не ідентифіковані ген або група генів схильності до цього захворювання.  Вчені під керівництвом Dr. Paolo Giacobini вирішили продовжити дослідження в області епігенетичної природи СПКЯ. На роль ведучого епігенетичного фактора (що впливає в період внутрішньоутробного розвитку і таким чином, модифікує функцію генів в постнатальному періоді) розвитку СПКЯ був висунутий Антимюллерів гормон (АМГ). Відомо, що рівні АМГ у жінок з СПКЯ підвищені, як в наслідок наявності у них великої кількості антральних фолікулів, так і підвищеної експресії цього гормону кожним з них. Також відомо, що у жінок без СПКЯ рівень АМГ при вагітності значно знижується і поступово відновлюється після пологів. Про поведінку рівня АМГ при вагітності у жінок з СПКЯ до сих пір не було даних. Тому першою частиною дослідження було визначення рівнів АМГ у жінок з СПКЯ при вагітності, результати показали значно вищі рівні АМГ у вагітних жінок з СПКЯ в порівнянні з групою контролю.
Наступною частиною роботи стало експериментальне дослідження впливу підвищених рівнів АМГ на репродуктивну функцію і метаболізм потомства в постнатальному періоді. Результати експерименту на мишах продемонстрували значний пренатальний вплив високих рівнів АМГ, який виражався у формуванні типового для СПКЯ нейроендокрінного фенотипу у потомства жіночої статі (пізній пубертат, оіго/ановуляція, знижена фертильність). Спостерігалася персистуюча гіперактивація нейронів, що секретують ГнРГ, в зв'язку з чим була проведена спроба медикаментозного зниження активності цих нейронів за допомогою антагоніста ГнРГ, яка виявилася успішною.
Ідея про епігенетичні походження СПКЯ не є новою і на роль епігенетичних факторів, що призводять до цього синдрому, висувалися різні фактори (гіпертестостеронемія, гіперкортизолемія і ін.), більшість з яких підтверджувалося в експериментах на тваринах. У той же час жоден із запропонованих до теперішнього часу епігенетичних чинників розвитку СПКЯ не пояснює розвиток усіх компонентів синдрому у жінок, що вказує на необхідність подальших досліджень.
На користь теорії про роль підвищених рівнів АМГ в патогенезі репродуктивних порушень при СПКЯ і той факт, що частота спонтанних вагітностей у жінок з СПКЯ підвищується з віком і в міру зниження рівнів АМГ.
Авторами даної інноваційної роботи вже планується клінічне випробування по використанню антагоністів ГнРГ для поліпшення фертильності жінок з СПКЯ, результати якого, безумовно, становлять великий інтерес.

Джерело: https://www.newscientist.com/article/2168705-cause-of-polycystic-ovary-syndrome-discovered-at-last/?utm_campaign=Echobox&utm_medium=SOC&utm_source=Facebook#link_time=1526310534

Категории